Офіційний сайт УАПЦ села Під`ярків

ОГОЛОШЕННЯ !!! Поїздка в Святогірський чоловічий монастир «Положення Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні

Katsuba — Thu, 07 Jul 2016 09:42:03 GMT

До уваги духовенства та мирян Львівського деканату УАПЦ. Львівський деканат УАПЦ організовує паломницьку поїздку в Святогірський чоловічий монастир «Положення Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні, що знаходиться між селами Ушня і Білий Камінь Золочівського району «урочище Свята Гора»» з нагоди престольного празника головного монастирського храму. Дата поїздки: 15 липня 2016 р.Б. о 08.год. 30хв.(автобус від порохової вежі) Вартість поїздки: 70 (сімдесят) гривень. Для запису або більшої довідки просимо звертатись в захристію Свято-Успенського кафедрального собору УАПЦ м. Львів, вул.. Руська 5, або за контактними телефонами: 0671959714- Олег 0960306120- о. Микола Запрошуємо всіх до спільної молитви в урочищі «Свята Гора» ПРЕСВЯТАЯ БОГОРОДИЦЕ СПАСИ НАС !

МИТРОПОЛИТ УАПЦ МАКАРІЙ: «ПОЧИНАЮЧИ ВІД ЛЮДЕЙ З АДМІНІСТРАЦІЇ ПРЕЗИДЕНТА І ЗАКІНЧУЮЧИ КЛЕРКАМИ НИЖЧОГО РІВНЯ, УСІ РАДЯТЬ НАМ ЗЛИТИСЯ З УПЦКП

Katsuba — Wed, 08 Apr 2015 09:47:31 GMT

Митрополит МАКАРІЙ (Малетич) наприкінці лютого цього року став місцеблюстителем Предстоятельської кафедри УАПЦ. Церква, яка дісталася йому у спадок від попередника, перебуває у не найкращому стані – розділена, розварена. Архиєреї з недовірою ставляться один до одного, священики не визнають своїх єпископів, миряни дезорієнтовані. Усе це треба скріпити, реформувати. Перші кроки у цьому напрямку Митрополит вже зробив. І, як це часто буває у таких випадках, одразу викликав невдоволення.

Про те, яким чином владика Макарій збирається наводити лад у Церкві, про непрості стосунки УАПЦ з владою, про об’єднання та про його ставлення до резонансного вчинку Ігоря (Ісіченка) — у нашій розмові.

— Владико, як Ви оцінюєте нинішній стан УАПЦ, що у спадок Ви отримали?

— У спадок перейшла Церква, яка у своїй історії мала різні моменти: і підйоми, і падіння. Церква наша живе, молиться, веде людей до спасіння і навіть розширяється. Наші парафії є у Слов’янську, Одесі, наші храми будуються у Херсоні, в інших містах, зокрема в Дніпропетровську. Хоч і не багато, але маємо парафії по всій державі.

Понад 14 років УАПЦ керував Митрополит Мефодій. Наразі хотів би утриматися від оцінок діяльності попередника. Він, очевидно, мав свої чесноти і недоліки, як і кожна людина. Час покаже — користь чи шкоду він приніс Церкві, а люди винесуть свій справедливий вирок.

— Які у Вас були стосунки з Митрополитом Мефодієм?

— Не сказав би, що стосунки були дуже добрі. Предстоятель мав один недолік — брав на себе надто велику відповідальність і, ні з ким не порадившись, приймав рішення. Так, без відома правлячого архиєрея він міг нагородити священика, міг висвяти єпископа на свій розсуд без згоди Собору, а решту лише поставити до відома. Зараз такі рішення вилазять боком.

— Будете міняти такий стиль роботи? Які ще першочергові кроки плануєте зробити?

— Перші кроки я вже зробив. Треба зауважити, що я лише місцеблюститель Предстоятельської кафедри. Може так статися, що мене не оберуть керівником УАПЦ. Це має вирішити Собор, який відбудеться десь у перших числах червня і буде приурочений до 25-ліття з дня вибору нашого першого Патріарха Мстислава. Але щоби той Собор гідно провести, ми насамперед повинні знати кількісний склад нашої Церкви. Мусимо знати, що за люди представляють УАПЦ, чим вони займаються. Тому з перших днів свого керівництва я попросив усіх єпископів надати дані про кількість парафій, які їм підпорядковані, дані про кількість священиків. Провожу таку собі інвентаризацію. На превеликий жаль, у Патріархії немає жодних точних відомостей про це.

Як це не сумно, але ми зараз навіть не знаємо точну кількість парафії УАПЦ. Ця проблема, до речі, характерна і для інших Церков – УПЦ КП, УПЦ (МП) та УГКЦ. Бо є реальні парафії, а є номінальні – на папері. Така ось статистика. Хотілося б мати не паперові, а реальні парафії з живими людьми, священиками.

— Наведення порядку часто викликає невдоволення. Може так статися, що невдоволені почнуть критикувати, протестувати, плести інтриги… Ви до цього готові?

— Невдоволені вже є. Але я вважаю, що Церква повинна бути Церквою, а не приватним підприємством. Зрештою, навіть у підприємстві, де керівник сам дотримується порядку і закликає до цього інших, така фірма завжди буде успішною і ніколи не збанкрутує.

Якщо ми хочемо єднання, має бути дисципліна і чітко вибудувана єрархічна система. Я з перших днів сказав, що відтепер ставропігійних священиків в УАПЦ, які підпорядковуються Предстоятелю в обхід правлячого архиєрея, не буде.

Особливо багато таких священнослужителів з’явилося за часи керування УАПЦ Митрополита Мефодія. Щоправда, так звані охоронні грамоти були ще за Патріарха Димитрія, але за часів Митрополита Мефодія це явище набрало масовий характер.

Не сподобався якомусь священику єпископ, пішов до Предстоятеля, поскаржився і той давав йому право підпорядкуватися напряму. Такі речі викликають у Церкві хаос і підривають авторитет єпископату. Тому від такої практики слід відмовитися. Комусь це не подобається. Вже роздаються голоси, що у разі ліквідації ставропігії підуть до Київського Патріархату. Хтось заявляє, що при бажанні створить свою єпархію. Ну що ж, якщо хтось маєте таку можливість, то нехай засновує єпархію. Але у такому разі священик, який створює нову структуру, повинен реєструвати її на свою церкву, засновувати кафедральний собор і прийняти нашого єпископа. Немає проблем. Однак, якщо в якомусь районі зберуться два-три священики, в іншому ще кілька і всі разом хочуть створити єпархію, то на таке я не піду. У Церкві має бути порядок. Колись наш Патріарх Мстислав казав: наведіть порядок, визнайте самі себе і тоді вас усі визнають.

— До останнього часу існувала практика переходу невдоволених священнослужителів з однієї юрисдикції в іншу. Шкоду вона, здається, приносила обом сторонам. От і зараз Вам уже погрожують втекти у разі реформ до УПЦ КП. Чи готові Ви першим ліквідувати це явище, не приймати до УАПЦ блукаючих архиєреїв та священиків?

— Треба, щоб перші особи в Церкві на це пішли. Бо, коли вони порушують церковні канони, то важко говорити про встановлення правил. Коли Предстоятель приймає єпископа без згоди іншого — це є тим порушення канонів.

— Дозволю собі нагадати, що кілька місяців тому УАПЦ прийняла у свої ряди єпископа УПЦ КП. Йому Патріарх Філарет заборонив певний час священнодіяти за те, що він позував перед фотокамерою із зброєю у руках. Але єпископ з таким рішенням не погодився, з демаршем вийшов із Київського Патріархату і опинився у вашій Церкві.

— Ви знаєте, я був проти прийняття цього єпископа. Я доводив свою думку до співбратів, казав, що панагія і кулемет несумісні речі. Не послухали. Я сам два рази був у зоні АТО, був під Пісками. Авдіївці, Щасті. Але автомат у руки не брав, хоча якби попросив, то мені б дали бійці постріляти з нього. Я не потребую такої реклами і те, що шкодить іміджу Церкви, не робитиму.

Щодо переходів. Якщо ми відмовимося від практики прийому невдоволених, а інша сторона ні, то користі з цього не буде. Треба, щоби дві сторони прийняли таке рішення одночасно. Якщо інша сторона порушуватиме канони, а я дотримуватимусь зобов’язання, то тоді отримаю шквали критики з боку єпископів, священиків, мирян. Скажуть, домовляйтеся з іншою стороною. До речі, така угода вже була: не приймати без згоди правлячого архиєрея. Проте її не дотримувалися.

— В УАПЦ є єпископи, що мають у своєму підпорядкуванні одну-дві парафії. Яка їхня роль у Церкві?

— За моїми даними таких єпископів у Церкві немає. Є один єпископ Геронтій, який має монастир. Це прикро.

Як я вже казав, ми хочемо провести інвентаризацію, щоби встановити точну кількість реальних парафій у кожній єпархії. Наскільки мені відомо, зараз немає такого єпископа, щоби мав одну-дві парафії. Той же Закарпатський єпископ, про якого Ви згадували, подав дані на 40 парафій, хоча кажуть, що у нього реальних десь 10-12 парафій, а то й ще менше.

Найбільша наша єпархія – це Львівська. Але й тут теж є такі парафії, які підпорядковувалися напряму Митрополиту Мефодію. Я ще не знаю, чи повернуться вони до Львівської єпархії чи відійдуть у вільне плавання. Нехай самі визначаються.

— Як Ви прокоментуєте рішення архиєпископа Харківсько-Полтавської єпархії Ігоря (Ісіченка) щодо пошуку євхаристійного єднання з УГКЦ. Це стало для Вас несподіванкою?

— Кожна людина має право вибору. Архиєпископ Ігор зробив свій. Що тут коментувати. Це прикро. Але це вибір. Переконувати його не робити цього, я не стану. Занадто пізно. Це батько може переконувати сина чи доньку поки ті малі, але не архиєрей архиєрея.

— Після Вашого обрання Ви розмовляли з владикою Ігорем?

— Ні, контакту між нами не було. Він написав листа, запросив на свій єпархіальний собор священнослужителів із Львівської архиєпархії. Ми зробили крок на зустріч.

— У деяких храмах УАПЦ на Службі поминають Патріарха Варфоломія, демонструючи бажання бути в єдності з Константинополем. Однак з іншого боку такою взаємністю не відповідають. Яким чином будете наводити мости з Вселенською Патріархією?

— Патріарх Вселенський знає, що ми його поминаємо. Шлях єднання не простий, ми багато чого втратили. Наразі хочемо відновити те, що у нас вже було у 90-их роках за часів Патріарха Мстислава. Зрозуміло, нам не вдасться зараз потрапити під омофор Патріарха. Але ми можемо спробувати відновити євхаристійну єдність з православними діаспори. Нагадаю, що колись, крім Патріарха Мстислава, до нас приїжджали владики Антоній, Костянтин і вони служили із нашими священиками. Востаннє це було ще у 2000-му році.

Ми, як єпископи, не брали участі, але владика співслужив із нашими священиками. Тому ми прагнемо відновити той стан.

Іншого напрямку, крім Константинополя, у нас немає. Не до Москви ж нам повертатися!

З іншого боку, ми розуміємо наскільки є складним той шлях. І скільки перепон нам ставитимуть на ньому представники інших конфесій, влада, пропонуючи інші варіанти.

Влада робитиме все, аби не допустити єднання з православними українцями з діаспори. Це дуже болісно і прикро. Але ми повинні зачепитися за щось. Той центр є Константинополь. І я не вступлюся від цього.

— А що пропонує влада?

— Влада пропонує об’єднання з УПЦ КП.

— Кого Ви маєте на увазі, коли кажете «влада»?

— Починаючи від людей з Адміністрації Президента, і до чиновників з Департаменту у справах релігій — усі вони рекомендують нам злитися з Київським Патріархатом. Не виключено, що і Президент так думає. Це відчувається. Навіть, коли розмовляєш з клерками нижчого рівня. Музейні працівники теж радили нам об’єднатися з Патріархом Філаретом.

— Патріарх Філарет зараз на піку слави. Про необхідність об’єднання між УАПЦ і УПЦ КП ведуть мову нині і релігійні експерти, і звичайні люди. До речі, Ваші миряни не кажуть Вам про це?

— Прості люди на ці речі реально дивляться. Не так, як священики. Я днями провів єпархіальну раду, дав можливість висловитися кожному про об’єднання і, знаєте, почув різні думки. За об’єднання всі, але не за приєднання. Ще Ющенку, коли він був Президентом і затіював об’єднання, я казав, що вихід є. Щоби не повторити 1992 рік, для об’єднаної Церкви треба обрати назаву — УАПЦ КП. На зборах більшість деканів також вислвилися за таку пропозицію і за таку назаву.

— Який сенс змінювати лише назву?

— Сенс буде в тому, що коли матимемо одну назву — це об’єднає священиків двох конфесій. Представники влади пропонують зберегти дві назва КП і друга для місцевого вжитку – УАПЦ. Але це породить ще більший хаос і повторить то об’єднання, яке було у 1992 році.

— Отож, найбільше розходження у назві?

— Так. Не знаю чи зможуть чиновники вмовити Патріарха Філарета, аби назву «автокефальна» зберегти.

— Чи є серед священиків УАПЦ такі, що розглядають можливість поверненя до діалогу з УПЦ (МП)?

— Ні, таких немає. Але там вже є єпископи, які згідні були б об’єднатися з УАПЦ, якщо ми матимемо євхаристійне єднання з діаспорними православними.

— УАПЦ могла б уникнути багато проблем, якби вела активну інформаційну політику. Іноді про діяльність вашої Церкви віряни дізнаються з офіційних сайтів інших конфесій. Як планує наводити лад у цій сфері?

— Ми розуміємо, що світ живе за принципом, якщо ти не присутній у ЗМІ, то тебе не існує. Тому УАПЦ багато чого втратла через брак правдивої інформації про нас. Зараз намагаємося потрохи надолужити втрачене. Так, Львівська єпархія і деканати вже мають свої інтернет-сторінки. Колись у нас був загальноцерковний сайт, тепер його відроджуємо. Думаю, після свят він запрацює. Якщо єпархія та добрі люди допоможуть, буду випускати і газету.

— Де Ви тепер будете жити: у Києві чи у Львові?

— Зараз я багато часу провожу у столиці. Жив там три тижні і займався проблемами, пов’язаними із Андріївською церквою. Це візитівка столиці і нашої Церкви, тому вона має виглядати як писанка.

Раніше я не часто їздив до Києва. Коли у лютому приїхав на похорони Предстоятеля, оглянув церкву, а як побачив вхідні двері собору, то вжахнувся – деколи в оселях простих селян двері мають кращий вигляд. Все облущено, фарба злітає, шпаклівка обсипається. Прийшов на першу зустріч і кажу: «Бійтеся Бога! Делегації, люди сюди приходять з усієї країні і з-за кордону…». А вони у відповідь — немає коштів. Тоді вирішили, що вони шукатимуть добрих майстрів, а я гроші. Щоби не купувати інструмент, то я привіз їм зі Львова фени, якими тут сам користувався.

Андріївська церква дуже гарна, але і всередині теж облущена, треба ремонтувати. Буду звертатися до людей, щоби допомогли цю церкви привести до належного стану. Свого часу я побудував 127 храмів тут і у Таврійській єпархії ще14, то допоможу разом із небайдужими українцями відреставрувати і Андріївську церкву.

Пасхальне послання до кліру та вірних УАПЦ

Katsuba — Tue, 07 Apr 2015 07:29:20 GMT

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

"Цей день сотворив Господь,

радіймо й веселімось в ньому".

Коли настає свято Світлого Христового Воскресіння, душа віруючої людини немов обновляється у своїй істоті, а інколи черстве серце стає лагіднішим, приспане сумління наче прокидається від звуків переможної пасхальної пісні. Так ясно і добре стає на душі, що хочеться жити, всіх любити, міцно з надією вірити і молитися. Як же не радіти, як не звеселятися в день Святої Пасхи, якщо Воскресіння Христове є основою нашої віри? Як не втішатись, якщо серцем і душею відчуваємо, що віра наша є істинна, основа її - беззаперечна, що ми не будемо посоромлені у нашій надії? Чому не сяяти нам від щастя, коли Христос Воскрес? Воскресіння Христове являється торжеством не тільки віри й надії, а й правди в цілому. Своє Боже достоїнство Воскреслий Христос обґрунтовував перед нами на тому, що Він воскресне на третій день. Коли ж Христос Воскрес, то Його свідчення є істинним, а якщо ні - то обманеним, так як свідчили юдеї. Незважаючи на те, що зла є ще чимало на цьому світі, що воно для себе знаходить місце в теперішній час між нами і на нашій багатостраждальній землі, Христове Воскресіння засвідчує, що правда і добро ніколи не будуть переможені. Його воскресіння являється торжеством загальнолюдської ідеї безсмертя, властивої християнському вченню більше, ніж будь-якій іншій релігії.

Ми віримо, що Христос Воскрес, ми віримо, що Його воскресінням знищена смерть, бо безсмертя перемогло. І віра в це наповнює наші душі в день Святої Пасхи невимовною радістю. Ми відчуваємо якусь бадьорість, якесь невичерпне джерело духовної сили. Тому на обличчях наших стільки щастя, а в душі стільки блаженства, коли до неї торкається благодать Воскреслого Христа, нашого Спасителя.

Своїм Воскресінням Господь відкриває зміст нашого життя, подаються нові сили і радість буття. З Ним усе воскресає, усе наповнюється змістом, світлом, добром і надією в наше воскресіння, згідно слів апостола Павла: "Нині Христос воскрес із мертвих, - первісток серед померлих" (1Кор: 15,20). Якщо ж воскреснемо, значить є загробне життя, є нагорода за наше побожне земне життя, є правдивий Суддя, є потойбічний світ, до якого ми повинні готуватися, живучи на цій землі, бо Господь кожному із нас воздасть за наші діла. Отже, земне життя набуває змісту і значення, а смерть не може бути страшною, бо є переходом до іншого світу. Наша доброчесність матиме закінчення, гріх - відплату, злочин - покарання, а віра і надія - здійснення. Тільки у визнанні істини, що за Христом іде воскресіння, що Христос Воскрес, - розв'язання всіх вічно тривожних і страшних питань, бо Спаситель подолав смерть і переміг страждання.

Живучи на українській землі, ми, свідомі українці та люди інших національностей, переносимо страждання через неспокійний теперішній час, особливо ці страждання торкаються тих сімей, чиї батьки, брати та сини, віддавши своє молоде життя, пролили кров за нас і за свої родини, за рідну землю і за свою Батьківщину. Все це засвідчує те, що ми любимо Україну і готові їй служити, її захищати при будь-яких труднощах, які інколи виникають через чиюсь байдужість і некомпетентність щодо оборони нашої держави. Ми можемо гордитися за свій український народ, який щиро допомагає своєму війську, ми можемо гордитися за свою Українську Церкву та героїчних волонтерів, бо служіння своїм ближнім не є марною справою. Той, хто розпочав з Україною війну, не розраховував на те, що українці згуртуються, будуть співстраждати з ближніми і для ближніх, співчуватимуть і віддаватимуть своє життя так, як це зробили герої Небесної Сотні на Майдані та тисячі героїв в час Путінської беззмістовної війни. Все це нас, віруючих у Бога українців, лише гартує. Звертаюся до всіх батьків, дружин та дітей, які втратили своїх близьких у боротьбі за справжню нашу незалежність: загиблі і вбиті отримають блаженне життя з Воскреслим Господом, бо наше майбутнє не лише допоможе страдникам забути минуле, але й надихне благословляти це минуле, як шлях до радості і щастя. Ця впевненість остаточно примирить наші думки зі стражданнями на цій землі.

Смерть не забере всього, і настане час, коли українська земля якогось ранку прокинеться ясною і безсмертною, і на ній більше не буде проливатися кров свідомих українських патріотів. Але нам багато і сердечно необхідно молитися до Бога, просячи Його захисту перед нашими ворогами, які бажають знищити нашу українську незалежність та самостійність, потрібно молитися, щоб мир і спокій перебував між нами, щоб незалежність нашої держави України зміцнювалась економічно та духовно, щоб в Україні була одна Помісна Православна Церква.

Ваші Високопреосвященства, шановні архіпастирі, всечесні отці, монахи, брати і сестри, щиросердечно вітаю Вас із Світлим Христовим Воскресінням. Нехай же воно стане і нашим духовним воскресінням та земним щастям. Нехай же Воскреслий Спаситель пошле Вам свої щедрі милості, благословить своїми щедротами нашу неньку Україну, Вас, Ваші християнські родини, Ваші пастви і парафіян, Вашу духовну працю і молитви, щоб живучи у духовному єднанні з Воскреслим Христом на цьому світі, ми удостоїлись воскреснути до щасливого і світлого життя із Ним у вічності.

Бажаю всім Вам радісних і веселих свят!

ВОІСТИНУ ХРИСТОС ВОСКРЕС!

МАКАРІЙ,

митрополит Львівський,

керуючий Рівненсько - Волинською

і Таврійською єпархіями УАПЦ,

Місцеблюститель

Київського Митрополичого Престолу

ПАСХА ХРИСТОВА 2015 РОКУ БОЖОГО

м. КИЇВ

Вітаємо !!!

Katsuba — Wed, 02 Jan 2013 18:09:44 GMT

Сьогодні виповнюється 28 років о. Сокальчуку Андрію адміністрація сайту та релігійна громада села Під`ярків щиро вітає вас Дорогий наш отче Андрію!

Дякуємо Вам за теплоту , турботу і любов.

Хай зерна цієї любові, що ви посіяли в наших серцях,

Проростатимуть плодами милосердя і добра

на Славу Божу і Вам на радість.

Многая літа!

Скоро в Україні Плащаниця Богородиці

Katsuba — Sat, 22 Sep 2012 12:58:07 GMT

УАПЦ провела у Львові День матері

Katsuba — Tue, 15 May 2012 19:05:08 GMT

13 травня 2012 р. Львівське ставропігійне братство св. ап. Андрія Первозваного організувало для православної громади Львова святкування Дня матері, передає кореспондент "Релігії в Україні".

Із благословенням до присутніх від львівського деканату УАПЦ звернувся протоїєрей Тарас Машталір, настоятель храму Преображення ГНІХ. У своєму слові священик розповів про любов українців до трьох матерів: небесної, земної та України. Також отець Тарас розмірковував про силу материнської любові та окреслив її можливості.

Святковий концерт розпочався виступом хору «Оранта» ставропігійної церкви Успіння Богородиці УАПЦ м. Львова. Наймолодші учасники свята - вихованці недільної парафіяльної школи «Християнська надія» Успенської церкви Львова вітали матерів піснями та віршиками. Особливого настою присутнім подарувала старша група дітлахів, яка виконала міні-виставу «Квіти матусі» авторства Віри Маркович. По завершенні дітки привітали усіх своїх матерів квітами.

Також хорова капела «Джерельце» центру творчості дітей та юнацтва Галичини» виконали піснеспіви присвячені любові до матері та України. А піснею «Виростеш ти сину» братський хор звернувся до молодшого покоління, представників якого цього дня було чимало у залі.

Із завершальним словом до присутніх звернувся Юрій Федів – голова організаційного комітету, який подякував матерям за любов, яку вони дарують дітям, за відданість святій православній церкві і неньці-України. «Завдяки таким заходам наша українська православна громада Львова гуртується і живе культурним життям. Зерна, які ми засіваємо у серця дітей проростуть і коли вони виростуть, то будуть пам’ятати свій корінь і зичай. Наші матері, як берегині нашого роду, незважаючи на усі перепетії історії зуміли залишити у нас любов до Бога і Батьківщини, яку ми передаєм молодшому поколінню».

Завешилося святкування спільною молитвою «Боже великий, єдиний».

Посвячення храму у с.Кутище

Katsuba — Tue, 15 May 2012 14:04:59 GMT

Страшне лихо сталось 16 жовтня2011 року у с.Кутище що на Бродівщині Підкамінського деканату вогонь охопив храм: Вхід Господній в Єрусалим,нажаль, не врятовано було нічого,храм увесь згорів,та з Божої допомоги та пожертв всіх вірних,та парафіян храм відновлено.

20 травня 2012 р. відбудеться урочисте посвячення храму,яке здійснить Високопреосвященніший МитрополитЛьвівський- Макарій Малетич!!!!

Фільм "Православні святі"

Katsuba — Thu, 08 Dec 2011 20:53:36 GMT

УПЦ (КП) розпочинає діалог з УАПЦ про єдину Помісну церкву

Katsuba — Mon, 24 Oct 2011 19:24:30 GMT

Під головуванням Глави УПЦ (КП) Філарета 21 жовтня відбулося засідання Синоду УПЦ КП. Зокрема, Синод заслухав доповідь Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета щодо діалогу між Київським Патріархатом і УАПЦ про об’єднання у єдину Помісну Українську православну Церкву.

Синод прийняв рішення підтримати спільну ініціативу Предстоятеля Київського Патріархату Патріарха Філарета і Предстоятеля УАПЦ Митрополита Мефодія, спрямовану на подолання розділення Українського православ’я та утворення єдиної Помісної православної Української Церкви.

В УПЦ КП наголосили, що Українська православна Церква Київського Патріархату відкрита до діалогу про церковну єдність з усіма, хто підтримує необхідність утворення в Україні єдиної Помісної православної Церкви.

Синод УПЦ КП акцентував на тому, що на діалог про об’єднання Київського Патріархату і УАПЦ було надано благословення Вселенського Патріарха Варфоломія, про що свідчать «Симфонітікон» та інші документи, які представниками Київського Патріархату і УАПЦ підписувалися в 2000-2001 роках у приміщенні Патріархату в Константинополі.

Синод УПЦ КП прийняв рішення незмінно підтримує необхідність продовження діалогу між усіма гілками Українського православ’я щодо подолання існуючого церковного розділення та утворення єдиної Помісної Пправославної Української Церкви на засадах автокефалії.

Разом з тим Синод УПЦ КП констатував, що на даному етапі УПЦ (Московського Патріархату) з різних причин виявляється не готовою до продовження такого діалогу ані з Київським Патріархатом, ані з УАПЦ, про що свідчить відсутність протягом останніх років практичної діяльності відповідних комісій УПЦ (МП).

Тому на сьогодні, як стверджують в УПЦ КП, єдиним реально можливим є діалог про церковну єдність лише в рамках Київського патріархату та УАПЦ.

Синод УПЦ КП підтримав рішення сформувати комісію для проведення діалогу у складі: митрополит Львівський і Сокальський Димитрій – голова комісії, єпископ Переслав-Хмельницький і Бориспільський Епіфаній, єпископ Богуславський Євстратій. Свою практичну діяльність комісія проводить під загальним керівництвом Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

В УПЦ КП запропонувати представникам УАПЦ визначити час, місце і порядок денний для першої зустрічі комісій з діалогу, пише РІСУ.

Для священиків-іноземців новий закон спрощує візові процедури

Katsuba — Tue, 04 Oct 2011 15:50:22 GMT

22 вересня Верховна Рада ухвалила нову редакцію Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (законопроект № 8570), повідомляє Інститут релігійної свободи.

Документ містить низку нових положень у сфері регламентації релігійної діяльності іноземців на території України. Нова редакція Закону набуде чинності через два місяці з дня його опублікування за умови її підписання Президентом України.

Найбільш важливими в контексті свободи віросповідання є зміни, які передбачають спрощення візових процедур для священнослужителів-іноземців. Таким чином, парламентарі врахували зауваження Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій з цієї проблематики.

Згідно з частиною шостою статті 4 Закону, іноземні громадяни та особи без громадянства отримають право перебувати в Україні "з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій”. Нагадаємо, що до моменту ухвалення цих змін Постанова Уряду № 567 від 1 червня 2011 року, передбачала для іноземних священиків лише можливість працевлаштування в релігійних організаціях.

Відтак, нове формулювання мети візиту забезпечить права іноземних релігійних діячів, які їм гарантовані статтею 24 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Відповідно до пункту шостого статті 5 Закону підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання іноземним священнослужителям є:

заява іноземця (чи особи без громадянства);

дійсний поліс медичного страхування;

подання відповідної релігійної організації (яка запрошує іноземця);

погодження державного органу, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації.

Новацією є також те, що Закон дозволяє релігійним громадам отримувати погодження за місцем реєстрації свого статуту (тобто на рівні областей, АР Крим, міст Києва та Севастополя) та не звертатися за цим до Міністерства культури України, як того вимагає згадана вище урядова постанова.

Згідно зі статтею 15 ухваленого Закону, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні у зв’язку з участю у діяльності релігійних організацій, здійснюють в’їзд в Україну та виїзд з України за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання. При відсутності такої посвідки – за наявності відповідної візи або на умовах безвізового режиму, встановленого з окремими країнами.

Джерело: http://risu.org.ua/ua/index/all_news/state/legislation/44576/